РОЗВИТОК МЕРЕЖІ ТА МАТЕРІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ

ВІДОМЧИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
(середина ХХ століття)

 

 

     У процесі переходу економіки Луганської області на ринкові відносини основна увага обласної адміністрації приділяється відновленню й розвитку підприємств важкої промисловості. Це пов'язано з тим, що дана галузь тра­диційно приносить найбільший прибуток як в обласний, так і в державний бюджети. Процес розвитку підприємств важкої промисловості в Луганській області на сучасному етапі характеризується впровадженням нових техноло­гій і розширенням виробничих потужностей. Такі обставини сприяють за­лученню на виробництво великої кількості робочої сили. У даній ситуації виникає проблема використання праці жінок-матерів, тому що бі­льшість із них, відповідно до законодавства, мають можливість перебувати в декретній відпустці до досягнення дитиною 7-річного віку. У більшості випадків жінки-матері виховують своїх дітей удома з ряду причин:

  • кіль­кість дитячих садків і ясел-садків у Луганській області за останні 10 років різко скоротилася, що викликає певні труднощі влаштування в них дітей;
  •  навчально-виховний процес викликає сумніви у своїй ефективності (у ря­ді сучасних дошкільних установ відбувається об'єднання дітей різноманіт­них віків в одну групу).

     Внаслідок цього найбільш ефективною формою за­лучення жінок-матерів, що знаходяться в декретній відпустці, до роботи на підприємствах, є створення для них умов по влаштуванню дітей у дошкіль­ні установи. На сьогоднішній день багато підприємств і організації Луган­ської області не надають своїм працівникам подібних умов. Таким чином, населення нашої області відчуває гостру потребу у відкритті відомчих дитя­чих садків і ясел садків. Для її вирішення автор пропонує повернутися в минуле й розглянути процес становлення мережі й матеріальне становище дитячих установ даного типу в період із середини 50-х до середини 60-х ро­ків, а також виявити позитивні й негативні тенденції даного процесу. На їхній основі необхідно сформувати основні принципи роботи відомчих дитя­чих дошкільних установ, що будуть носити рекомендаційний характер для сучасних дитячих садків і ясел-садків, що знову відкриваються.

     У середині 50-х pp. кількість дитячих дошкільних установ на території Донбасу досягла довоєнного рівня й намітилася явна тенденція до їхнього подальшого збільшення. Зі звітів по дитячих садках за 1956 р. очевидно, що на території Ворошиловградської області налічувалося 299 дитячих до­шкільних установ, у яких виховувалося 17866 дітей. 252 дитячих садка (84% від загальної кількості) були відомчими й обслуговували 15816 дітей (89% від усієї кількості). В архівних документах цього часу відомчі дитячі сади були подані як "дитячі садки інших відомств (міністерств)": електро­станцій, вугільної, чорної металургії, хімічної, промислових товарів, про­мислової кооперації, радгоспів, шляхів сполучень, загального машинобуду­вання й шахтного будівництва. Під час перевірки будівництва відомчих дитячих садків Ворошиловград­ської області за 1956 р. комісія Міністерства освіти прийшла до висновку, що темпи розвитку мережі дошкільних установ відставали від потреб насе­лення, що збільшувалися. У зв'язку з ростом кількості населення шахтних селищ не цілком задовольнялися потреби матерів-робітниць, які були за­йняті на роботі у вугільній промисловості.     За неповними даними в 1956 р. більше 2 тис. батьків не змогли влаштувати своїх дітей у дитячі садки. Осо­бливо гостро це питання стояло на підприємствах і у великих установах, зокрема там, де працювало багато жінок. Працюючі жінки-матері були змушені чекати місяцями, щоб їх дітей прийняли в дитячі садки. У звіті комісії підкреслювалося, що відділи народної освіти замість того, щоб дома­гатися відкриття нових дошкільних установ, збільшували кількість дітей у групах вище встановленої норми, що негативно відбивалося на стані їхнього здоров'я й організації виховної роботи.

     Однією з причин відставання росту мережі дошкільних установ, указува­лося у звіті, було невиконання плану будівництва дошкільних установ під­приємствами й відомствами. Наприкінці звіту комісією ще раз підкреслю­валася необхідність улаштування в дитячі садки дітей усіх працюючих ма­терів. Для цього пропонувалося при наявності вільних місць у дошкільних установах укомплектовувати їх дітьми, батьки яких не працюють на даному піприємстві, але за місцем проживання тяжіють до даного дитячого садка [2, 57—58]. Таке рішення свідчить про те, що республіканські органи управління освітою докладали багато зусиль по влаштуванню дітей у дитячі садки. При цьому необхідно підкреслити, що робилося це не заради вклю­чення їх у процес систематичного виховання й навчання, а для більш ефек­тивного використання праці жінок-матерів на виробництві.

     З метою демократизації й децентралізації управління в 1957 р. радянським керівництвом були ліквідовані галузеві міністерства й замість них створені територіальні органи управління промисловістю — ради народного господарс­тва (раднаргоспи). У зв'язку з цим основна маса відомчих дошкільних уста­нов перейшла в підпорядкування даних управлінських структур. У річних звітах по дитячих садках за 1957 р. дошкільні установи поділяються вже не на 2, а на 3 типи: Міністерства освіти, раднаргоспу й інших відомств (харчової промисловості, оборони, зв'язку, шляхів сполучень, вищої освіти, внутрішніх справ, вугільної промисловості, Міністерства радгоспів, Донбасенерго). У цілому кількість відомчих дошкільних установ у Ворошиловградській області збільшилася на 15 одиниць і склала 267 (84% від загальної кі­лькості). Традиційно найбільша кількість ясел і дитячих садків знаходилася в розпорядженні вугільної промисловості: у 182 шахтарських дошкільних установах виховувалося 12067 дітей (62% від загальної кількості).

     Незважаючи на кількісне зростання мережі дошкільних установ, існува­ли деякі недоліки в їх організації. У цьому ж 1957 р. Міністерство освіти УРСР заявило про незадовільний стан харчування в дитячих садках, що не­гативно позначалося на стані здоров'я й розвитку дітей. Для виправлення ситуації перед завідувачами дитячими садками, обласними, міськими й ра­йонними відділами народної освіти було поставлене завдання по розширен­ню й серйозному поліпшенню суспільного харчування в дитячих садках. З цією метою необхідно було:

  • проконтролювати процес виділення коштів для ремонту, устаткування й розширення продблоків;
  • організувати ство­рення на зимовий період при кожному дитячому садку запасів картоплі, бу­ряка, капусти, огірків, помідор, фруктів і інших продуктів.

     Для спостереження за виконанням перерахованих вище завдань і станом суспільного харчування в дитячих садках установлювався систематичний контроль із боку інспекторів, громадськості й батьків. У їхні функції входило "викорінювання зловживань, помилок, антисанітарії, поліпшення хар­чування дітей" .

     Наведені факти свідчать, з одного боку, про активну організацію держа­вою суспільного харчування в дитячих дошкільних установах, а з іншо­го, — про посилення залежності дитячих садків від вищих органів, втягу­вання їх у систему командно-адміністративних відносин.

     Щорічно в літню пору більшість дітей, які виховувалися в дошкільних установах Донбасу, мали можливість поліпшити стан свого здоров'я. Так, у 1957 р. Міністерством освіти УРСР був виданий наказ "Про заходи для оздоровлення влітку 1957 p.". Відповідно до цього документа всі дитячі са­дки із 1.06 переводилися на літні форми роботи, частина дітей вивозилася на дачі. У дитячих садках, що залишалися на місцях, збільшувалося пере­бування дітей до 12 годин і вводилося 4-разове харчування. В усіх садках скорочувалася кількість занять із дітьми середніх і старших груп до одного в день і приділялося більше часу для ігор і розваг .

     Згідно з наказом, улітку 1957 р. усі діти, які виховувалися в дитячих са­дках Ворошиловградської області (19614 дітей), були оздоровлені, 7500 із них вивезені на дачі. Власні, спеціально збудовані, добре обладнані дачі ма­ли більшість саме відомчих дитячих садків, а не дошкільних установ Мініс­терства освіти. За словами завідувача Ворошиловградським обласним відді­лом народної освіти Колота А., найбільша кількість дач була збудована на кошти вугільної, металургійної, хімічної і машинобудівної промисловості. Дитячі садки цих міністерств мали "озеленені ділянки, добре обладнані спортивними спорудами й інвентарем" [5, 15]. Це свідчить про значні роз­міри фінансування відомчих дитячих садків, ніж тих, які відносилися до Міністерства освіти. Природно, завдяки цьому факту якість оздоровчого процесу у відомчих дошкільних установах була більш високою й результа­тивною. Практика оздоровлення дітей дошкільного віку в літню пору одер­жала активне поширення й проіснувала аж до початку 90-х pp.

     За 1958 р. у Луганській області кількість дитячих садків раднаргоспів та інших відомств зросла на 20 одиниць і склала 287 (85% від загальної кіль­кості), що відвідували 19764 дитини (88% від загального числа). Дитячі са­дки відділів народної освіти розширилися лише на 2 одиниці й нараховува­ли 52 дошкільні установи. Дані факти свідчать про явну перевагу саме ві­домчих дитячих дошкільних установ на території Донбасу й інтенсивне зро­стання їхньої мережі. Найбільша кількість вищевказаних дитячих садків зосередилося в таких промислових центрах: Лисичанськ — 27.

     Необхідно підкреслити той факт, що до 1960 р. постійні ясла й дитячі садки в колгоспах Луганської області були відсутні. Це природно познача­лося на продуктивності праці селян і рівні підготовленості дітей до школи. У результаті цього в 1958 р. виконком Луганської обласної ради депутатів трудящих прийняв рішення "Про організацію сезонних установ у колгоспах області" із метою "забезпечення участі працездатних жінок — колгоспниць у с/г-х роботах, а також поліпшення виховання й медичного обслуговуван­ня дітей колгоспників" .

     Згідно з цим рішенням уже в 1959 р. на території Луганської області сезон­ними дошкільними установами було охоплено 13000 дітей. Причому найбільш поширені вони були в наступних районах: Білокуракинському1000 дітей, Олександрівському1200, Марківському1500, Старобільському 700, Кремінському700. Для сезонних дошкільних установ виділялися відповідні відремонтовані помешкання. їх забезпечували пальним, посудом та іграшками. Викладені факти свідчать про створення органами управління освітою й колго­спами прийнятних матеріальних умов існування дітей у дошкільних установах. При цьому сама назва "сезонні" викликає вагання в щирій турботі держави про включення дітей колгоспників у систематизований процес виховання. Адже ді­ти потребували цього не тільки в певні місяці, а цілий рік.

     У 1959 р. Миністерство освіти УРСР направило вказівки завідувачам об­ласними, міськими й районними відділами народної освіти Луганської об­ласті. У них підкреслювалося, що на території області стан будівництва по­мешкань для дитячих установ залишається незадовільним, що є основною причиною повільного розгортання їхньої мережі. Наприклад, у колгоспах Луганської області протягом останніх років було збудоване лише 18 спеціа­лізованих помешкань для дитячих установ [8, 21].

     З метою забезпечення закінчення незавершеного будівництва в 1959 р. згідно з рішенням Луганської обласної ради депутатів трудящих були виді­лені для колгоспів, сільського населення й організацій споживчої коопера­ції довгострокові кредити Держбанку в сумі 44200 тис. крб. При цьому було встановлено, що кредити колгоспам на нове будівництво об'єктів повинні виділятися тільки за умови забезпечення будівництва перехідних об'єктів власності коштами колгоспів [9, 85—86].

     Перший постійний колгоспний дитячий садок, що був відкритий у 1960 р. в Олександрівському районі, містив 25 чоловік, які знаходилися в ньому 12— 14 годин на добу. Необхідно підкреслити, що хоча відкриття даної дошкіль­ної установи було достатньо важливим, у цілому вся система колгоспних ди­тячих садків і ясел на території Луганської області продовжувала формувати­ся дуже повільно, не дивлячись навіть на отримання значного кредиту. Так, у 1964 р. на Луганщині налічувалося 22 колгоспні дошкільні установи, у яких виховувалося 728 дошколят. Ця цифра складає лише 1% від загального чис­ла дітей, які перебували в яслах і дитячих садках області .

     У 1959 р. ЦК КПУ й Рада Міністрів УРСР приймають постанову "Про заходи щодо подальшого розвитку дитячих дошкільних установ, поліпшен­ню виховання й медичного обслуговування дітей дошкільного віку", ступінь виконання якого служив критерієм оцінювання діяльності відділів народної освіти УРСР усіх рівнів протягом багатьох років.

     У цьому ж 1959 р. Міністерство освіти УРСР дало таку оцінку виконання даної постанови в Луганській області: "проводиться робота по розширенню існуючої площі в дитячих садках шляхом добудування й реконструкції по­мешкань, а також за рахунок виділення площі в новобудівлях житлових споруд. Дитячі садки своєчасно підготувалися до зимового періоду (завезені пальне, овочі, проведений ремонт помешкань, обладнаний педагогічний процес і т. ін.)". При цьому в документі підкреслювалося, що відділи на­родної освіти не приділяли достатньо уваги розширенню мережі дошкільних установ, не задовольняються потреби населення в обслуговуванні їхніх ді­тей. Унаслідок цього велика кількість дітей працюючих матерів, що відчу­вають велику потребу влаштування в дитячі садки, залишалася поза уста­новами. Наприклад, в одному тільки Луганську не було прийнято в дитячі садки 800 дітей. Указувалося також, що контингент дітей у дитячих садках збільшувався в основному за рахунок перевантаження існуючих ( по 30-35 дітей у групі проти 25, передбачених планом). Це негативно відбивалося на стані здоров'я дітей і на якості виховної роботи.

     Наступною негативною тенденцією в роботі Луганського облвно, на дум­ку представників Міністерства освіти, була недостатня увага до створення необхідних умов для роботи в дитячих установах (не забезпечене роздільне харчування для дітей ясельного й дошкільного віків, що відповідають сані­тарно-гігієнічним умовам, не призначено завідувачів із педагогічною осві­тою і т.ін.) [11, 178—183].

     Викладена вище оцінка роботи Луганського облвно к. 50-х pp. збагачує ана­ліз стану системи відомчих дошкільних установ. До позитивно оцінених ре­зультатів роботи можна віднести:  

  • розширення існуючих помешкань у дитя­чих садках;  
  •  своєчасна підготовка до зимового періоду.

     Серед негативних тен­денцій виділяються такі:  

  • недостатня увага до розширення мережі;  
  •  перева­нтаження дитячих установ;  
  •  відсутність необхідних умов для роботи в них.

     В цілому стан відомчих дошкільних установ можна оцінити як задовільний.

     У 1959 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли рішення про об'єднання двох типів дошкільних установ — ясла й дитячий садок — у єди­ну дошкільну установу. Суть такого рішення була викладена в постанові "Про заходи щодо подальшого розвитку дитячих дошкільних установ". У докумен­ті вказувалося, що керівництво об'єднаними установами, за винятком відом­чих, буде збережено в міністерствах освіти союзних республік [12,2].

     Під час виконання цієї постанови, у 1960 р. почався процес передачі ор­ганами охорони здоров'я дитячих ясел відділам народної освіти безплатно по балансу з усіма активами й пасивами, а також асигнуваннями, затвер­дженими по бюджету цього року на їхнє утримання [13, 11—12]. Паралель­но відбувався процес об'єднання ясел і дитячих садків у ясла — садки.

     Через рік комісія Міністерства освіти УРСР перевірила виконання вище­вказаної постанови від 1959 р. по Луганській області. Висновки, зроблені в результаті її роботи, носили в цілому негативний характер. У звіті були ви­ділені такі недоліки:

  • не використані всі можливості для об'єднання ди­тячих установ, унаслідок чого процес відбувається повільно (об'єднано лише 17 дошкільних установ);
  •   об'єднання окремих дошкільних установ прово­дилося без урахування необхідних умов для правильної організації виховної роботи з дітьми й охорони їхнього здоров'я;
  •   робота з упорядкування пер­спективного плану по даному процесу не завершена, складені плани не реа­льні;
  •   у планах не передбачена організація єдиних дошкільних установ по лінії відомчих, що ускладнює планування медичних кадрів для укомплек­тування таких дошкільних установ [14, 106—107].

     Таким чином, ми бачимо, що в 1959 р. у СРСР почалося масштабне ре­формування системи дошкільних установ. Саму реформу можна оцінити як діяльну й направлену на майбутнє, тому що вона сприяла усуненню певних помилок, головною з яких була відсутність єдиної послідовної системи ви­ховання дітей у яслах і дитячих садках. При цьому Міністерство освіти УРСР вимагало від облвно виконання нереальних планів по об'єднанню, звідси й завищення показників у перспективних планах на місцях. Унаслі­док цього практично по всіх областях України вони не були виконані. На нашу думку, процес реформування повинен був проводитися поступово, з урахуванням роботи вже створених ясел-садків. Тільки за такої умови мож­на було уникнути тих недоліків у роботі, що мали місце в Луганській області. Найбільш серйозним із них було не внесення в плани об'єднання відом­чих дошкільних установ, що були найбільш поширеним типом дитячих установ на території Донбасу. У результаті цього вони залишилися осторонь на початковому етапі реформи.

     Не дивлячись на наявність певних недоліків у розвитку системи дошкі­льних установ, їхня чисельність збільшувалася з кожним роком. Так, до 1961 р. у Луганській області нараховувалося вже 428 ясел-садків і дитячих садків. З них переважна частина — 359 (84% від загальної кількості) — відносилася до відомчих. Виховувалося в них 30051 дитина (85% від зага­льного числа) [15, 28]. Ми бачимо, що чисельність відомчих дошкільних установ зросла за 3 роки (із 1958 по 1961 р.) на 72 одиниці. Це, на думку автора, було досить суттєвим досягненням населення Луганської області.

     У той же час подібні темпи розширення мережі все ще не задовольняли потреби в них. Даний факт був обнародуваний на обласній нараді робітників дошкільних дитячих установ, скликаній КПУ й облвиконкомом у 1961 р. У ньому взяли участь завідувачі міськими й районними відділами народного освіти, представники партійних організацій радгоспів і колгоспів. У своїх    доповідях виступаючі підкреслювали, що дуже мало дитячих садків і ясел  і мають підприємства хімічної промисловості області, Луганського м'ясо — й тонкосуконого комбінатів.

     На нашу думку, подібне відставання темпів відкриття відомчих дитячих садків і ясел-садків від потреб населення, а також наявність у них різнома­нітних недоробок, полягало, по-перше, у фінансуванні колгоспів за залиш­ковим принципом, по-друге, у завищенні планів і темпів будівництва, за­вдяки чому будівельники піклувалися, насамперед, не про якісний бік об'єкта, що здається, а кількісний.

     Для вирішення цієї проблеми на аналогічній нараді в 1961 р. було при­йняте рішення про доцільність керівникам заводів кооперувати кошти з фо­ндів підприємств і спільно будувати дитячі садки. Підкреслювалося також, що для розширення мережі дошкільних установ можна використовувати й частину коштів, що асигнувалася на капітальний ремонт і переустаткування [17, 3]. Необхідно підкреслити, що ідея створення спільних дошкільних установ не знайшла суттєвого поширення на території Донбасу.

     Підприємства вкладали в розвиток дитячих дошкільних установ значно більше коштів, ніж відділи народної освіти. Підтвердженням тому служать вищевикладені факти. У 1961 р. відповідно до постанови Ради міністрів УРСР, виконком Луганської обласної ради депутатів трудящих вирішив збі­льшити контингент у дитячих садках системи Міністерства освіти УРСР по районах (містах) на 600 місць і розв'язав виділити на його утримання 62,0 тис. крб. [19, 123]. Тоді як у 1960 р. Луганська обл. рад профспілок прийн­яла рішення про розширення контингенту дітей у дитячому садку №34 облбудтреста на 50 місць і асигнуванні коштів у сумі 710 тис. руб. [20, 37]. Ми бачимо, що в першому випадку на 1 дитину виділялося 103,3 крб., а в дру­гому1420 крб., тобто дитячий садок №34 облбудтресту краще фінансува­вся в 13,7 раза. Даний факт ще раз доводить, що матеріальне становище ві­домчих дошкільних установ було значно кращим, ніж дошкільних установ відділів народної освіти.

     У 1965 р. радянським керівництвом була здійснена чергова спроба проведен­ня економічної реформи, що виявилася в ліквідації раднаргоспів і переході до галузевої системи управління промисловістю. У зв'язку з цим дитячі дошкільні установи, що знаходилися в підпорядкуванні раднаргоспів, знову перейшли у ведення підприємств і організацій союзного й місцевого підпорядкувань.

     До 1966 р. на території Луганської області кількість дитячих садків і ясел-садків відомчого підпорядкування збільшилося на 57% порівнянно з 1961 р. і склало 565 одиниць (81% від загальної кількості). Більшість із них перебува­ла в підпорядкуванні Міністерства вугільної промисловості — 240, транспор­ту — 50, чорної металургії — 24, важкого, енергетичного і транспортного машинобудування — 22. В основному дані дитячі установи розташовувалися в промислових містах: Луганськ — 70, Лисичанськ — 32 одиниць. Збільши­лася й кількість постійно діючих дошкільних установ колгоспів і радгоспів.

     Їх уже нараховувалося 89 одиниць, що склало 16% від загальної кількості відомчих дитячих садків і ясел-садків. Даний факт свідчить про їхнє значне зростання, при тому що в 1961 р. цей показник складав усього лише 3%.

     Таким чином, розглянувши розвиток мережі та матеріальне становище ві­домчих дошкільних закладів на території Луганської області в період із середи­ни 50-х по середину 60-х років, ми прийшли до таких висновків. Відомчі дитя­чі садки та ясла-садки були найбільш розповсюдженим типом дошкільних установ і складали в середньому 80% від загальної кількості. У своїй більшості вони знаходилися в розпорядженні Міністерства вугільної промисловості, транспорту, чорної металургії, важкого, енергетичного й транспортного маши­нобудування. Матеріальне положення відомчих дошкільних установ було на порядок вище, ніж у дитячих садках Міністерства освіти УРСР. Значні фінан­сові внески дозволили організувати безперебійне харчування, забезпечувати ді­тей книгами, іграшками, одягом, закупати в необхідній кількості меблі, спор­тивний інвентар, обладнувати ділянки басейнами, соляріями і т. ін. Висока ма­теріальна забезпеченість позитивним чином відбивалася на стані навчально-виховного процесу в дошкільних установах цього типу. При цьому в організації роботи відомчих дитячих садків та ясел-садків були деякі недоліки:

  • компле­ктування груп дітей вище норми;  
  •  повільний розвиток мережі дитячих до­шкільних установ колгоспів;
  •  порушення санітарно-гігієнічних правил;  
  •  незадовільна організація фінансової діяльності.

     На основі розглянутого матеріалу автором були сформовані основні прин­ципи роботи відомчих дошкільних установ, які носять рекомендаційний ха­рактер для сучасних дитячих садків та ясел-садків:  

  • залучення до роботи вихователів, які мають спеціальну педагогічну освіту;   
  • кількісне комплек­тування дітей у групах згідно з встановленими нормами;  
  •  сучасне облад­нання педагогічного процесу;
  •