Технологія «Художнє слово і дитяче мовлення»

 
Автор -  Гавриш Н.В
 

     Суть технології. Розвиток образного мовлення дітей   в процесі сприймання   художнього слова та самостійного складання зв`язних висловлювань. Мовлення дошкільнят стає образним, щирим та живим, якщо у них виховується інтерес до мовного багатства, розвивається вміння вживати в своєму мовленні різноманітні виразні засоби.   

    Найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення є художня література та усна народна творчість, велика сила впливу яких використовується як могутній чинник виховання та освіти підростаючого покоління. Адже мова художнього твору є найкращою, найвищою формою літературної мови, яку діти прагнуть наслідувати.
     
Під словесною творчістю розуміють діяльність дітей, що виникає під впливом творів мистецтва та вражень від навколишнього життя, і виражається в створенні усних творів - оповідань, казок, віршів тощо.
     Класичний зразок фольклору  - казка  - стародавній жанр усної народної творчості. В казці закладено величезний естетичний потенціал, який проявляється в яскравому, романтичному зображенні романтичного світу, в повчальності.
     
Вид занять "Слухаємо казку" (або "Кольорова казка") можна проводити з усією групою або підгрупою дітей, які мають бажання послухати казку. Заняття складається з двох частин:

  • організація умов для сприймання дітьми казкового твору;
  • бесіда і розповідь за казкою.

     Чим менші діти, тим більш діяльним, наочним мусить бути сприйняття казки. Поступово ми вчимо дітей сприймати казку на слух, але і в старших групах заняття має бути яскравим і захоплюючим. Так, в молодшій групі, розповідь казки випереджається ігровою ситуацією, демонстрацією іграшок, речей, пов`язаних з казкою, або простим заохоченням: "Зараз я розповім вам дуже цікаву історію. . . "
     
У старшій групі перед розповіддю вихователь спрямовує зусилля на систематизацію літературних знань дітей. Це може бути вступна бесіда. Важливе значення на занятті відводиться роботі над мовленням.
     Збагачення словника відбувається через ізолювання, виключення з тексту, пояснення малознайомих складних слів. За допомогою прийому синонімічної заміни, лексичних вправ у процесі роботи над текстом.
     Розвиток зв`язності висловлювань відбувається завдяки використанню спеціальних запитань, які вихователь починає спонуканням «Розкажи,чому?», «Поясни, як сталося?» Щоб відповісти на запитання, дитина повинна відтворити цілий епізод казки, інколи за допомогою навідних запитань вихователя. У ході обговорення казки зі старшими дошкільниками, вихователь ставить запитання аналітичного характеру: «Поясніть, як ви зрозуміли, що лисиця хитра?»
   
Під час слухання казки, вихователь поступово формує початкові літературознавчі уявлення дітей: про жанрові особливості казки (чарівники, незвичайні речі). Вихователь пов`язує ці знання із самостійною творчою діяльністю "Ось і ви, коли складатиме свою казку, теж придумайте казковий зачин, кінцівку ,свої чарівні пригоди, щоб казка вийшла цікавою".
     Глибше зрозуміти і краще запам`ятати казку допомагає використання методу моделювання (наприклад, кольорова казка). Моделювання казки часто переростає в цікаву гру.